Що робити, якщо здається, що батьки мене не люблять (ч.2)
Якщо відверта розмова - це не той шлях, на який можна наважитись, якщо батьки скоріш за все не стануть слухати, та й не почують, чи навіть можуть образитись, лишається наступне.
- Прийняти, усвідомити, прожити свої емоції.
Ми не можемо змінити іншу людину. Ми не можемо впливати на вибір наших батьків. Ми не можемо змусити їх поводитись інакше.
Тарас розумів, що батьків йому точно не змінити. Тож його шлях до щасливого життя пролягав через такі сходинки:
В першу чергу, він визнав факт того, що стосунки з батьками не такі ідеальні, як того хотілося б.
Наступним кроком хлопець визнав, що він нічого з цим не може зробити.
Також Тарас час від часу дозволяв собі всі емоції, які виникали щодо цієї ситуації: часом відчував сум, колись розгубленість, іноді навіть розпач… Та кожен раз він давав собі трохи часу розібратися з думками і відчуттями, які їх супроводжували. Варто пам’ятати: всі емоції – нормальні.
Батьки не не люблять вас. Швидше за все, вони не вміють любити інакше, так само, як їх не вміли любити їхні батьки. Так не повинно бути, але коло «невмілої любові» до дітей може тягнутися поколіннями. Та кожен сильний його розірвати і мати інше життя, а згодом - дати своїм дітям зовсім інші стосунки.
Ми не можемо змінити іншу людину, та можемо вплинути на своє ставлення до ситуації.
- Створювати коло безпечних людей.
Якщо неможливо отримати підтримку в одному місці, можна (і потрібно!) побудувати мережу власної безпеки: так зване коло безпечних людей. В нього входитимуть люди, до яких можна звернутися в разі якихось складнощів чи проблем.
Тарас в таке коло відразу записав четверо людей: тренер з тхеквондо міг підтримати чи дати пораду навіть у стосунках з однокласницею Настею, яка йому подобалась; бабуся завжди могла смачно нагодувати і обійняти, дати відчуття спокою і безпеки; з другом Колькою з сусіднього двору можна було поганяти футбол або пограти разом в комп'ютер; а класна керівничка ніколи не відмовляла, якщо виникали питання по навчанню.
Не обов’язково, щоб одна людина підтримувала в усьому, підтримку теж можна збирати, як пазл.
До речі, одне з джерел підтримки – це наша лінія довіри, де консультанти із задоволенням дадуть пораду, відповідь на питання, або просто побудуть поруч, коли ти того потребуєш. На нашій лінії працюють відкриті і щирі психологи, для того, щоб вислухати, підтримати, допомогти саме тоді, коли не знаєш, до кого звернутися. Ти не один.
- Не воювати і нічого не доводити батькам.
Батьки іноді встановлюють правила, як то порядок в кімнаті, задовільні оцінки, митий за собою посуд і так далі. Їх варто виконувати, оскільки жити з ними ще декілька років, і таке виконання елементарних правил може свідчити про повагу.
Для Тараса це було найскладнішим моментом. Адже питання особистого простору стояло гостро, і часом так і кортіло довести батькам, що він теж має право голосу в цій сім’ї. Та розуміння, що минулі спроби завершилися скандалом, а від скандалу нікому ще не було краще, зупиняло його та давало сили планувати своє життя далі: як я зможу згодом забезпечити себе і з’їхати на власні хліба.
Ти не зобов’язаний любити батьків. Та повага – це те, що становить основу будь-яких стосунків.
Біблія, одна з наймудріших книг світу, говорить, що повага до батьків – то запорука довголіття:
«Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» (це записано в книзі Вихід 20:12).
Варто пам’ятати: ви – не вороги. Іноді складно порозумітися, та це не означає, що треба воювати і доводити щось одне одному. Іноді відверта розмова дає набагато більше, аніж вісімнадцять сварок. Іноді мовчання в певні моменти дійсно є золотом, адже попереджує катастрофу.
Та якщо батьки чинять насильство, час звернутися до дорослого, якому довіряєте, або на гарячу лінію запобігання домашнього насильства Ла Страда:
0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)
Інстаграм: childhotline_ua
Телеграм: CHL116111
https://dovira.online/articles/shho-robiti-yakshho-zdaetsya-shho-batki-mene-ne-lyublyat1
