Навіщо вчитися в школі?

— Навіщо мені математика, якщо можна використовувати калькулятор?

— Навіщо мені географія, якщо карти гугл все знайдуть?

— Навіщо багато читати, адже є фільми на основі тих самих книжок, і вони цікавіші?

“Навіщо придумали школу” й купа схожих  “навіщо” цікавлять як третьокласників, яким набридла табличка множення, так і семи чи десятикласників, яким важко ладнати з хімією чи крикливою вчителькою англійської.

А і справді, для чого вчити інформацію, яка в житті не знадобиться і яку можна знайти в гуглі?

Та все не так просто. Адже навчання в школі в першу чергу призначене для того, щоб голова звикла думати й обробляти інформацію, а ще швиденько знаходити рішення в різних ситуаціях і адаптовуватись до нових умов.

До того ж, мозок - то м’яз, який поступово “качається” і розвивається тими самими нудними шкільними вправами.

Навичка вчитися згодом допоможе швиденько опановувати нові професії і впевнено рухатись кар’єрною драбиною.

Вміння вирішувати складні задачі перенесеться у впертість, витривалість і стійкість у вирішенні робочих чи життєвих завдань.

Вміння вибирати головне з тексту підручника допоможе працювати з інформацією і вибирати головне в житті.

Перебування в колективі допоможе побачити сильні/слабкі сторони в спілкуванні з іншими й за підтримки дорослих розвиватися гармонійно.

Тобто навчання в школі призначене насамперед  для того, щоб максимально розвинути інтелект, а не тільки для отримання атестату й подальшого вступу у ВНЗ.

Що ж входить у поняття «інтелект»? Гугл пропонує набір високомудрих слів, та простою мовою це б, певно, були наступні складові.

Гнучкість мислення — це здатність нестандартно підходити до звичних речей і знаходити нові рішення. Часом ідея, як, наприклад, використати звичайну ручку, може врятувати чиєсь життя.

Досвід — це знання + використання його на практиці. Ми не встромляємо пальці в розетку, тому залишаємось живі, беремо парасольку в дощ, щоб не змокнути, і дмухаємо на гаряче. Це найпростіші приклади нашого досвіду, якого ми набуваємо з дитинства.

Рівень освіти. Іноді можна почути, що в житті не так, як у підручнику, не так, як вчать в університеті й на роботі однаково скажуть “забудьте все, чому вас вчили, і вчіться наново”. Та ніхто не зможе забрати той досвід і знання, який ви набули, адже науковці підручники писали просто з голови, і час від часу доводиться повертатись до наукових надбань. Яке б навчання не було, його якість залежить насамперед від “прокладки” між стільцем і підручником, тобто від учня.

Рівень загальної ерудиції та знань — сюди відносяться знання, які не обмежені шкільною програмою. Якщо шкільна програма — то основна освіта, то в цей “відділ” знання потрапляють із природної цікавості.

Наявність живого розуму, інтересу до життя, цікавості допомагає піднімати рівень загальної ерудиції. При співбесідах більш ерудовані кандидати, які можуть вільно виражати свої думки, безперечно матимуть перевагу перед іншими.

Особистісні якості — це наступна складова інтелекту. Сюди в першу чергу можна віднести емоційний інтелект — здатність розуміти та усвідомлювати власні емоції та емоції інших людей. А також впевненість у собі й у своїх силах, самооцінка і відчуття власної цінності — те, що допоможе не «губитися» в певних складних ситуаціях. Розвиток цих якостей дуже важливий для керування людьми.

Отже, навчання — це ваш вклад у майбутнього себе, у свою кар’єру й навіть особисте життя.

Наймудріший цар усіх часів Соломон говорив такі слова: «Розумний знання здобуває, вухо мудреця прагне знань." (Книга Приказок 18:15)

Тож усі шкільні старання — не марні, навіть якщо деякі знання знадобляться лиш для того, щоб допомогти впоратись із домашніми завданнями своїм дітям.