Дружина військового: протистояння страху і тривозі
Коли чоловік відправляється на війну, його близькі, хоч і знаходяться в більш-менш безпечному місці, але весь час перебувають на «нервах». Вони живуть в очікуванні дзвінка чи новин. Як з цим жити? Яким можуть бути способи самодопомоги?
Уже понад рік Україна живе у війні. Багато чоловіків або вже воюють, або знаходяться в очікуванні свого виклику на службу. Ця напруга, страх, криза глибоко впливають на всю родину, особливо на жінок — мам, дружин, сестер, дочок — оскільки вони більш емоційно реагують на ці хвилювання. Щоб впоратися з цим навантаженням, потрібно вміти самому допомогти собі.
Що робити, коли чоловік отримав повістку?
Не тримайте свої емоції в собі — дайте собі волю плакати, ридати, висловити свої почуття, і передусім, разом із чоловіком шукати підтримку. Використовуйте правильно час, поки ви ще разом.
Цінуйте моменти, коли ви разом. Цінуйте кожен день проведений вдвох. Віддавайте одне одному найбільше підтримки. Звертайтеся до психолога, як варіант на лінію психологічної та духовної підтримки «Dovira».
Що робити, коли він на передовій або навчається?
Хоч і є сильне бажання постійно телефонувати й бути на зв’язку, але зрозуміло, що у військового не завжди є можливість «бути на телефоні». Кожне таке очікування на відповідь — це нестерпні мука для рідних, коли їхнє серце розривається від тривоги. Звичайно, військові та ті, хто на них чекає, переживають це по-своєму.
Як жінкам допомогти собі?
Зазвичай, такі жінки вже виплакали всі сльози, тому їм дуже потрібна підтримка рідних та друзів. Необхідно внести якийсь сенс у те, що відбувається: в’язати, донатити, плести сітки, молитися, займатися волонтерством. Залученість повинна бути настільки глибока, щоб не залишити місця для тривоги. За можливості, займатися корисними речами — пройти курси з самооборони або надання першої медичної допомоги, отримати водійські права, вчити мову, займатися спортом. Підтримуйте себе, своїх близьких та свої власні сили. Продовжуйте жити, вірити й молитися. Зберігайте свій емоційний стан під контролем. Для цього потрібно піклуватися про себе весь час і не доводити себе до крайнощів. Уважно ставтесь до перших ознак тривоги, таких як:
- порушення сну;
- порушення харчування — переїдання або, навпаки, відмова від їжі;
- емоційні зміни настрою. Коли ці перепади стають екстремальними, тривалими, або починають заважати звичайному життю краще негайно звернутись до психолога.
Більше інформації про підтримку свого психічного здоров’я, способи самодопомоги в різних життєвих ситуаціях, обговорення актуальних питань на виклики часу в програмі «Психологічні Посиденьки» з кризовим психологом, травмотерапевтом та психологом лінії психологічної та духовної підтримки «Dovira» — Іриною Нестеренко
.
